«…Погляд її чорних матових очей м’яко поринав у… серце»

«…Був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків»

«Він був могутній, потужний, все знав. Од його слова гинула зразу худоба, сохла й чорніла, як дим, людина, він міг послати смерть і життя, розігнать хмару і сперти град, вогнем чорного ока спопелить ворогів і запалити в жіночому серці кохання»

«…З багацького роду, фудульна… з грубим голосом і воластою шиєю»

«Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім»

«Звідси дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на ясну зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош»

«Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима… Годинами перележувала на спині в траві і вслухувалась в дзвонення якогось стародавнього історичного монастиря, — вслухувалась і плакала, доки з утоми не ослабла»

«І класичну музику люблю. Навчила мене її розуміти й відгадувати по «мотивах», одна з моїх товаришок, якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика»