Мотрю

Галю

бабу Оришку

Христю

Порох

Максим Гудзь

Кряжов

Остап Хрущ

Мотря

Лаврін

старий Кайдаш

Карпо

гротескні характери членів родини

змішування стилів — високого епічного з побутовим

надмірне використання зниженої лексики

поєднання логічно несумісних, протилежних понять

соціальним становищем

рівнем освіти

матеріальним забезпеченням

походженням

П'яний Кайдаш надів собі на голову Мотрину макітру замість капелюха і розбив її, а Кайдашиха лаяла за це Мотрю, щоб не кидала абиде своє добро.

Мотрі хотілося погуляти й порозважатися, а Кайдашиха змушувала її весь день працювати й не дозволяла жартувати з чужими парубками.

Кайдашиха лінувалася працювати, і вилежувалася на печі, але на кожному кроці повчала Мотрю й докоряла їй, та ще й судила перед сусідами.

Кайдашиха розбила макітру, яку подарував Карпо Мотрі на день народження, та ще й вилаяла за це невістку, щоб не клала під руками.

Губенко

Левицький

Рудченко

Тобілевич

Віз перекинувся, коли спускався з дуже крутої гори, Кайдашиха випала з нього, і її присипало сіно.

Кайдашиха їхала на возі, виставивши напоказ свої нові жовті черевики. За возом побігли діти і почали кричати, що в неї такі ж жовті ноги, як у курки.

На неї накинувся собака і подер їй спідницю.

Віз застряг прямо в калюжі, Кайдашиха злазила з нього й погубила в багнюці свої нові жовті черевики.

- То бери Мотрю, Довбишеву старшу дочку. Мотря й гарна, й трохи бриклива, і в неї серце з перцем.

- Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а тиха неначе вода в криниці.

- Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить.

- Якби на мене, то я б сватав Палажку, — сказав Лаврін. — В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!

ареною людських пристрастей

всеобіймаючим оком Правобережної України

найкращою оздобою українського письменства

широким і вільним розмахом думки