Той тримав в одній руці круглу сільницю, а трьома пучками другої неначе збирався взяти зубок часнику.

Приємно, коли яблуко виявляється солодким.

Часом я засинав ще до вечері, дивлячись на зорі.

Дід Захар був коваль, хоч я ніколи не бачив, аби він щось кував.

Мама вічне одкровення вічна радість і сталь і ніжність життя.

Труби вже розпеклись так що не можна було торкнутись рукою та підійти близько.

Привчав мене батько трудитись до поту а мати любити людей.

Мій рідний краю багато по тобі пройшло віків і літ.

давай підемо, збагніть

почитаємо, спостерігаймо

відчуймо, хай пишуть

сидимо, йди

семеро громадян, четверо тарілок

двадцятеро гравців, восьмеро спортсменів

четверо киян, двоє дверей

шістнадцятеро горобців, троє депутатів

І не буде скорботи на оновленій нами землі.

Він дуже поважав Миколу настановив його за кришала тобто за свого помічника.

Зовні спокійний він жив усі ці місяці якоюсь внутрішньою тривогою.

На груші заспівала пташка і війнувши пір’ям перелетіла на яблуню.

Із вирію летять курличучи ключі.

Мовчать каштани стомлені і мляві.

Співають ідучи дівчата.

Знов черкнувши гострими крильми злітають душі.

Не розчесавши коси, заплелася.

Потрапивши під холодний осінній дощ, стало холодно Микиті.

А він сидів, зіщуливши плечі та звісивши голову.

Зима тікає, підібравши поли.

700 см²

400 см²

3500 см²

120 см²

9 : 16

9 : 4

3 : 5

3 : 4