Уже перед вечором доїхав до якоїсь ріки. Вода пливла між двома досить стрімкими берегами... Тут наглядів два стирчачі під берегом, на сажень висоти, камені, що стояли рядом, лишаючи між собою невеличку прогалину.

Чоловік був одягнений у подерту, брудну одежу й мав на голові татарську шапку. На ногах у нього були постоли, обв’язані мотузками. Лице чорне й пожовкле та розкуйовджена чорна борода.

Павлусь... вступив до світлиці. Вона була проста й мала кілька великих вікон в одній стіні. Попід стіни йшли підвищення, укриті килимами; цілий поміст теж був застелений килимами.

В тих часах вибирали люди під свої оселі такі місця, які, на їх гадку, давали б найпевніший захист перед ворогом.

Тепер же він чув виразно, що щось мов крига тає в його серці; … а серце його, хоч засліплене жадобою власті, все-таки не було ще настілько глухе на голос сумління.

Свіжо промите лице було бліде-бліде, аж зелене, губи потріскались із жари й спраги, очі були червоні від диму і тусклі…

...мнимий монгол … в білім полотнянім, шовком перетиканім плащі, з луком за плечима і з блискучим топірцем за поясом.

Той скакав по майдані мов скажений, рвучи собі волосся з голови…