і луна йшла від тих звуків.

незважаючи на те, що ніхто не відчиняв.

але ніхто не відчиняв добре замкнуті двері.

щоб хтось відчинив.

Надворі повсюди лежала роса на пожовклій траві осінній на круглій павутині попід стріхою у хліві на капустах у городі.

А ніч була дивна тепла й тиха.

Ні темінь непроглядної ночі ні близькі й далекі звуки ні навіть невимовний страх що раз у раз підступав до грудей ніщо не могло спинити хлопця.

Чудний наш народ і сильний і сумний.

Збирають світлі, золоті меди веселокрилі і прозорі бджоли.

У найскрутніші дні село давало йому притулок, годувало, плекало моральне здоров’я і силу, чарувало красою, природи, звичаями, піснями.

Запахла осінь в’ялим тютюном, та яблуками, та тонким туманом.

Ні човна, ні весел, ні співів, тільки сніг, і вітер, і весна.

обліплене з усіх боків чорними хмарами.

вітаючи чорну землю з ранком.

сонце сходило.

розстелилася по травах перша вранішня роса, і зсідався туман.

На Михайла ніч ясна буде зима сніжна.

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Гаснуть у плавнях летючі комети тихо вмирає на заході ніч.

Ще сонячні промені сплять досвітні вогні вже горять.

Обсохла земля потягло орача в поле.

Тут, за хатою на осонні, росли вишні вздовж дерев’яної огорожі за ними

купчилися кущі малини й смородини.

Вся природа радіє сонцю сміються поля дзвенять у повітрі бджоли

птахи розспівалися в діброві.

Дзвенить у зорях небо чисте палає синім льодом шлях.

еолова душа

каїнова печать

геростратова слава

крик душі

сльоза

праця

мука

хмара

жити, як вареник у маслі; жити, як горох при дорозі; жити, як у Бога за пазухою

входити в норму; входити в колію; входити в русло

відкрити душу; відкрити дорогу; відкрити очі

вийти в люди; вийти на дорогу; вийти сухим із води

коваль бабі рідній швець

Бога за бороду вхопив

посадив когось на лід

вже на гачок когось піймав