пам'ятний сувенір

запитати питання

моя автобіографія

вільна вакансія

суверенна держава 

Це просто осінь, осінь восени

Ми ніби і мудріші і багатші, але щасливих менше на землі

І знову день печально і пророчо згорає у призахіднім вогні

На тлінну стеблиночку пам'яті нанизано вічність і мить

Час – жорстока ріка, та шукатиму брід, щоб вернутись печальною притчею

випускний бал, прохідний бал

водяна пара, весільна пара        

антична байка, тепла байка

вулканічна лава, дерев'яна лава           

футбольне поле, пшеничне поле 

Ви б давно мене медовістю убили, коб я вчасно від отрути не воскрес

Благословен єси за добрі вісті

Іде козак в Україну, мушкет за плечима

Шумлять у скринях зелені зерна льону

Суддя поглянув на підсудну лаву: що каже нам убивиця на те?

залізна покрівля, залізна воля

чиста криниця, чиста совість

спокійне серце, спокійне озеро

золотий перстень, золотий зливок 

срібна ложка, срібне волосся

Я знаю вас, я не скажу нікому, що ми давно не вороги, а друзі

По самісінький горизонт насій собі клопотів і гризот

Що засне, а що й розбудиться, чорний сон віків не збудиться

Чи ж неповторне можна повторити?

Не забувайте незабутнє, воно вже інеем взялось!

Величні калити наповнені щирозолотими монетами

Вівчарі знаходили притулок у гірських колибах

У дощові дні хмари звисають сивими пасмами

Молодиці перебирали язиком усіх дівчат на селі

Тут стояла Січ, тут димилися козацькі курені

вітання

жаль

напад 

розмова

переживання

Ось на краю Європи глевкий чорнозем набух

Несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає

В зболілім серці, наче темна гадь, клубились сумніви, понурі думи

Сплять лісоруби в колибі, сняться їм сни прості

Німим отверзуться уста, прорветься слово, як вода

Онде балочка весела, в ній хороші, красні села

Так гірко відати, що юність відцвіла!

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

Як тебе не любити, Києве мій! 

А місяць липень луги покосить