Залишилися неушкодженими тільки 39 % промислових підприємств

На руїни перетворено 714 міст та 28 тисяч сіл

Всі електростанції підірвані, а шахти Донбасу- затоплені

Загальна сума витрат, яких зазнали населення й господарство України, становила майже 1,2 млрд. крб. На руїни було перетворено 16,5 тис. промислових підприємств, 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. В Україні залишилося неушкодженими лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств. Промислове виробництво в Україні становило лише 26% довоєнного рівня.

Тільки прямі збитки, завдані господарству України, становили 285 млрд крб. Ця сума в 5 разів перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС тощо протягом трьох довоєнних п’ятирічок.

Широко залучалися до тяжкої праці жінки й підлітки. У 1947 р. у вугільній та металургійній галузях промисловості працювало 35% жінок. На багатьох роботах використовувалася праця підлітків. Все це призводило до травмування, каліцтв, людських втрат на виробництві

В Україні відновилися репресії, а в західних областях тривала війна радянської влади проти загонів УПА

Вивезені на схід у роки війни підприємства було вирішено не повертати в Україну. З України було евакуйовано 550 промислових підприємств, з яких потім повернулося лише близько 150

Карткова система, яка існувала до 1957 р., забезпечувала лише напівголодне існування населення.

Умовами відбудови зруйнованого народного господарства України були:

командно-адміністративні методи;

державна соціалістична власність;

панування колгоспно-радгоспної системи в сільському господарстві;

повна відсутність економічної зацікавленості працівників у розвитку виробництва;

тотальний ідеологічний контроль

Відбудова народного господарства здійснювалась у напруженій міжнародній обстанові (почалися “холодна війна” і гонка озброєнь)

Союзний уряд не надав Україні достатніх коштів, необхідного обладнання і транспорту.

Союзне керівництво виділило 24% загальної суми в 75 млрд крб, призначених на відбудову всіх радянських територій, а матеріальні збитки України в роки війни становили 42% загальних збитків СРСР.

Різко скоротилася чисельність людських ресурсів. Демографічні втрати України протягом січня 1941 р. — липня 1945 р. становили більш як 22% загальної кількості населення. Навіть у 1950 р. населення України становило 36,6 млн душ, тоді як 1940 р. — 41,3 млн.

Серед секретарів обкомів і міськкомів лише 11% працівників були місцевими жителями, серед завідувачів відділів обкомів і міськкомів їх було 8%, серед голів і заступників голів райвиконкомів — 27%

Розширилася мережа початкової, середньої та вищої освіти, велась активна боротьба з неграмотністю. Початковою освітою було охоплено всіх дітей шкільного віку. Кількість учнів у 5-10-х класах збільшилася майже у 3 рази. У 1950 р. в Західній Україні діяло 25 вишів (зокрема 3 університети), в яких навчалося близько 34 тис. студентів, було відкрито 110, спеціальних навчальних закладів, в яких навчалося 29 тис. учнів

Виникли такі галузі промисловості, як металообробна, швейна, трикотажна, машинобудівна, приладобудування

Було здійснено реконструкцію старих заводів і фабрик

Організовувалися геологорозвідувальні роботи щодо пошуку нових запасів нафти, газу, а також інших сировинних і мінеральних ресурсів (вугілля, сірки, мінеральних вод)

Швидкими темпами зростало число промислових робітників.

Кількість робітників за роки повоєнної п’ятирічки зросла у 7 разів, а валова продукція промисловості — у 10 разів

У 1945 р. в Ужгороді вперше в історії Закарпаття відкрито університет

Було побудовано заводи-гіганти

Мали місце адміністрування, грубість, порушення законів і прав людини, упереджене ставлення до місцевих кадрів, штучне розмежування українців на “східняків” і “західників”

Багаті природні ресурси краю по-хижацьки винищувалися.

У 1950 р. з Карпат і Полісся було вивезено 11,2 млн м лісу.

Було побудовано заводи-гіганти:

Жидачівський паперовий комбінат (найбільший в Європі),

Калуський хімічний комбінат,

автобусний завод у Львові,

заводи автонавантажувачів, кінескопів, телевізорів у Львові.

Повоєнне розмежування кордонів супроводжувалося переміщенням великої кількості населення.

Насаджувалася комуністична ідеологія.

Майже всі головні посади в керівництві обіймали вихідці з інших регіонів країни. У 1946 р. місцеві мешканці становили лише 13% номенклатури

Посилився процес русифікації

Чинилися репресії щодо мирних жителів.

Колективізація супроводжувалася примусом, залякуванням, погрожуванням, шантажем, провокаціями, вивезенням до Сибіру.

До східних районів СРСР у 1946-1947 рр. було депортовано близько 500 тис. західних українців, переважно сільського населення (65 906 родин). Тривало “розкуркулення” і виселення середняків. На схід було виселено 200 тис. “співучасників бандерівських угруповань”.

Здійснювалася насильницька колективізація сільського господарства, антинародна податкова політика, командні методи хлібозаготівель.

Замість 1,5 млн одноосібних господарств до середини 1950 р. було створено 7190 колгоспів, які об’єднали 98% селянських господарств. Потім відбулося примусове об’єднання колгоспів, їх до кінця 1950 р. стало 800.

На західноукраїнських землях було відкрито значні родовища корисних копалин:

Угерське, Рудківське газові родовища у Дрогобицькій області, Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн із промисловими запасами вугілля в 1,6 млрд тонн, Роздольське родовище сірки та ін.

Формальне представництво у владних структурах місцевого населення

Масові репресії проти корінних жителів і депортації

Були значно вищими, ніж на сході УРСР, темпи промислового розвитку.

Якщо 1940 р. підприємства західних областей України становили 4,7% загальної кількості підприємств України, то 1949 р. — вже 12,6% (у важкій промисловості — відповідно 8,1% і 16,8%).

проведення політики коренізації

Відбудова народного господарства західних областей України здійснювалася за умов радянізації всіх аспектів соціально-економічного і культурного життя краю

Були значно вищими, ніж на сході УРСР, темпи промислового розвитку.

Якщо 1940 р. підприємства західних областей України становили 4,7% загальної кількості підприємств України, то 1949 р. — вже 12,6% (у важкій промисловості — відповідно 8,1% і 16,8%)

швидкими темпами належало здійснити колективізацію, культурну революцію

набув популярності атеїзм

загострилися відносини між Заходом і Сходом (“холодна війна”)

у повоєнний період ослабла греко-католицька церква

помер лідер УГКЦ митрополит А. Шептицький

на сторінках газет, журналів, по радіо, на різних зібраннях твердилося, що УГКЦ “слуга Риму”, знаряддя “українських буржуазних націоналістів”, “ворог народу”, колаборант із німецькою окупаційною владою тощо

Відправка на перевиховання дітей вояків УПА до піонерських таборів "Артек" та "Молода гвардія".

З метою дискредитації ОУН — УПА створювалися спецбоївки НКВС, які під виглядом “бандерівців” чинили різноманітні злочини.

Проводилися численні арешти.

За період з 1944 р, по 1953 р. було заарештовано 104 тис. учасників ОУН.

Арештовували й мирне населення, підозрюване у зв’язках з ОУН — УПА, в тому числі було заарештовано 36 340 осіб, віком до 25 років.

Практикувалося фізичне знищення командування УПА.

Блокада і прочісування великих територій, де зосереджувалися оунівські партизани.

Каральні загони спалювали та вирубували значні лісові масиви.

Використовувалося демонстрування трупів убитих повстанців, щоби налякати населення.

Винищувалися цілі села за зв’язки з “бандерівцями”.

Вивозили до концтаборів або просто висилали у східні області тисячі місцевих жителів.

За період із 1944 р. по 1953 р. було депортовано 600 тис. осіб.

Загострення протистояння між СРСР і Заходом, розгортання “холодної війни”.

Тяжкі втрати УПА в боротьбі проти радянських військ.

Певні успіхи радянської влади у здійсненні суспільних перетворень у Західній Україні (в розвитку промисловості, в подоланні неграмотності, розвитку початкової, середньої та вищої освіти, у медичному обслуговуванні населення тощо).

Загибель багатьох радянських діячів, лідерів лідерів.

Політика тоталітарного режиму щодо розколу сил повстанців (численні амністії, система “сексотства” у вишах, навчальних закладах, на підприємствах тощо).

недовіра, підозрілість, критиканство, великоросійський шовінізм, продовжувався пошук “ворогів народу”, здійснювалися погромні ідеологічні кампанії.

теорія, що проповідує байдуже ставлення до історії свого народу, своєї Батьківщини, національної культури її автор- Жданов.

Зовнішня політика УРСР під керівництвом А.О. Жданова

внутрішня політика СРСР, що походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з ідеології А. Жданова, який очолив ідеологічний відділ ЦК ВКП(б) з 1946 р. та був провідником політики посилення ідеологічного тиску на суспільно-політичне і культурне життя.

політика масових репресій проти творчої інтелігенції