Вербальні, практичні.

Технічні, адміністративні та

організаційно-штатні.

Адміністративно-нормативні, техніко-операційні

та структурно-організаційні.

Адміністративно‑регламентовані, техніко‑операційні та

організаційно‑структурні.

Розвідники.

Комбатанти.

Миротворці.

Добровольці.

Інституційна

належність індивіда до певної державної системи. Вона визначається не

культурними чи історичними чинниками, а сукупністю юридичних, адміністративних

та економічних параметрів, що об’єднують громадян у політичну спільноту. Формування

національної ідентичності відбувається переважно через правовий статус

громадянства, участь у державних і політичних інститутах, інтеграцію в єдину

економічну систему і прийняття спільних норм законодавства.

Тимчасове

відчуття людини, яке змінюється залежно від місця проживання та особистих

уподобань. Вона не потребує глибокого зв’язку з культурою, історією чи мовою,

оскільки будь-яка особа може обрати будь-яку національність у будь-який момент.

Головними ознаками національної ідентичності є однакові політичні вподобання,  схожий стиль життя та матеріальний достаток і зовнішня

подібність членів спільноти.

Усвідомлена

приналежність людини до певної національної спільноти на основі стійкого

емоційного зв’язку, що виникає внаслідок сформованої системи уявлень щодо

традицій, культури, мови та історії народу, політики держави, а також прийняття

групових норм та цінностей. Сукупність рис національної ідентичності є

невід’ємною складовою національної свідомості, яка за своїм змістом є сферою

ідей, цінностей і смислів культури, що підтримуються більшістю громадян країни.

Правовий та

політичний статус людини, який визначається належністю до певної держави. Вона

формується не стільки через історію, мову чи культуру, скільки через

громадянство, систему законів та адміністративні інститути. Ключовими ознаками

національної ідентичності є офіційне визнання особи державними органами, дотримання

політичних і правових норм, спільна економічна діяльність і участь у державних

програмах, здатність інтегруватися в суспільство незалежно від культурних чи

мовних особливостей і готовність приймати зміни ідентичності в разі зміни

громадянства.

Загальна

декларація прав людини.

Женевські

конвенції та Додаткові протоколи.

Конституція

України.

Концепція

про права дитини.

Готовності військовослужбовців до бою, оскільки успіх у бойових діях

залежить виключно від технічного забезпечення та фізичної підготовки, а також

психологічних факторів., які позиціонуються як супутній елемент, який виконує

насамперед регулюючу та комунікативну функцію і пом'якшує міжособистісні

напруження, підтримає морально-психологічний клімат, але не визначає напряму

операційної результативності.

Суттєвого впливу на бойову готовність і результативність дій, а показники

ефективності військових операцій визначаються передусім техніко-матеріальним

забезпеченням, рівнем оснащеності озброєнням та фізичною кондицією солдатів.

Психологічні фактори трактуються як вторинні змінні, які не мають істотної

кореляції з тактичною ефективністю та оперативними результатами.

Формування і розвитку у військовослужбовців

відповідних знань, умінь, навичок, спроможностей і досвіду, згуртованості

підрозділів, які забезпечують їх психологічну готовність до організованих,

ініціативних та активних дій в бою (операції), стійкість до бойових

стрес-факторів і негативних психологічних чинників.

Загальна декларація прав людини.

Женевські конвенції та Додаткові протоколи.

Концепція про права дитини.

Конституція України.

- командир частини.

- начальник штабу частини.

- старшина роти.

Регламентований процес системного впливу на психоемоційний стан

військовослужбовців з метою оптимізації їхніх адаптивних реакцій у межах

службового середовища; забезпечення емоційної врівноваженості та стандартизації

поведінкових моделей, без пріоритетного розвитку активної психічної стійкості,

морально-вольової витривалості або здатності діяти ефективно в умовах бойового

стресу.

Розвиток у особового складу здатності швидко

перебудовувати свою психіку відповідно до бойових (службових) обставин; оволодіння

військовослужбовцями необхідними знаннями та досвідом у подоланні

службово-бойових психологічних навантажень.

Регламентований та систематизований процес підтримання емоційної

стабільності та стандартизації психічних і поведінкових реакцій особового

складу в межах службового середовища, з акцентом на внутрішню врівноваженість

та адаптацію, без пріоритетного розвитку активної психічної стійкості; моральна

витривалість або здатність ефективно діяти в умовах бойового стресу.

Систематичне регулювання психоемоційного стану військовослужбовців з

метою підтримання внутрішньої стабільності та адаптації до службових умов; стандартизація

поведінкових реакцій і мінімізація емоційних відхилень, без пріоритетного

формування активної психічної стійкості, моральної витривалості чи бойової

готовності.

Відчуття гальмування

нервової системи з метою збереження цілісності організму в ситуації дії

загрожуючих подразників.

Стан часткового призупинення

життедіяльності.

Одна з найсильніших захисних

реакцій організму. Вона наступає після найсильніших нервових потрясінь (вибух,

напад, жорстоке насильство та ін.), коли людина затратила на виживання стільки

енергії, що сил на контакт з навколишнім світом вже немає.