Ніким не помічений сідаю в затінку дерев.

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

Застелений сукном стіл стояв посеред кімнати.

Річка посріблена місяцем вилася попід горою.

Вони проходили повз гай пронизаний ранковими променями.

“Розпрягайте, хлопці, коней, — чулося від річки, але чийсь дужий голос від крайньої хати перекривав пісню: — А чи не пора, дівочки, додому?”

 “Який же ти мудрий!”, — усміхнувся батько. Послухаю, пожурюся, у старих спитаю: “Чого, батьки, сумуєте?” 

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву- просичала Кобра.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Здоровенний дуб розлігся розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Крим дуже сподобався поетові та присвятив йому багато віршів.

Музика здатна пробудити в нас і веселі, і похмурі емоції.

Портретисти прагнуть відтворити настрій і почуття людини.

4

3

1

2

5

Сивим туманом оповило велетні-дерева і навіває сум така картина.

Тихий сон стуляє вії розігнавши давні мрії і втопивши їх в журбі.

Я кличу свого собаку і припалий дорожнім пилом біжить він до мене.

Хвилі світла лились з неба і чорні тіні десь пощезли.

Над лісом нависли чорні хмари і шурхаючи крилами об них летять чайки.