Р.Декарт

Аристотель

Т.Аквінський

І.Кант

А.Шопенгауер

зосередженість лише на власних цінностях, непохитна самовпевненість, неспроможність зрозуміти іншого

здатність людини у спілкуванні до сприйняття у свій внутрішній світ надлишкових щодо нього цінностей і смислів інших «Я»

зустріч двох смислів, двох розумових позицій, які можуть співіснувати суб’єкт-суб’єктна взаємодія

суто інформативний процес передання тих чи інших повідомлень, який не передбачає суб’єкт-суб’єктивної взаємодії

існування однієї логіки, одного смислу, одних цінностей – своїх власних

екзистенціалізм

філософська антропологія

персоналізм

позитивім

герменевтика

аналітичність

неоднорідність

вираз в мові

чіткість

контрольованість

об’єктивно-реальне буття світу в часі, просторі, русі

інобуття абсолютної ідеї

поняття для означення всього існуючого

те, що лежить в основі

світ як ціле єдиний Всесвіт

усе перераховане

дослідження закономірностей явищ та процесів дійсності

єдність функцій описування, пояснення, прогнозування

мову науки (специфічну термінологію та логіку)

необхідність емпіричного та теоретичного рівня

«філософія життя»

прагматизм

феноменологія

персоналізм

герменевтика