Проповідування Христа є наслідком спілкування з Богом, результатом

молитовного досвіду. Молитва веде до діалогу (замість конфронтації), позбавляє

зайвих амбіцій, суперництва, заздрості, допомагає ділитись духовним,

культурним, економічним багатством, боротись за справедливість.

Втілюючи на практиці поняття "діалог" та "солідарність" слід наслідувати Христа у Його «кенозисі», тобто внесення у людські реалії

життя того, що передбачає самозречення і самопосвяту для інших. «Втілити себе»

у конкретну ситуацію означає розвивати місійну духовність, руйнуючи расові, кастові та ідеологічні перешкоди з

допомогою Євангелія.

Це перша і основна необхідність для реалізації місійної

духовності. Місіонер, неначе один із 12-ти апостолів є знаряддям, яке обирає

для себе Святий Дух, щоб вести його місійними шляхами.