Початок із загального священства всіх охрещених (Народу Божого) перед питанням ієрархії.

Початок розгляду з прав і привілеїв Папи Римського.

Виокремлення кліру як вищого стану над мирянами.

Пріоритет адміністративного устрою над таїнствами.

Євхаристія творить Церкву.

Церква є лише соціальним інститутом.

Церква існує лише там, де є єпископська влада.

Церква є ієрархічною структурою за своєю суттю.

Як порцію (portio) народу Божого, що має в собі всю сутність цілого.

Як тимчасове зібрання вірних.

Як філіал центральної римської влади.

Як адміністративну частину (pars) всесвітньої Церкви.

Повне прийняття православної еклезіології без змін.

Визнання некатолицького богослов’я як одного із законних джерел католицького богослов'я.

Переклад усіх мес грецькою мовою.

Скасування папського примату.

Єпископат був представлений як «представництво» Папи, а не самостійне служіння.

Занадто велика кількість молодих єпископів.

Відсутність обов’язкової латинської мови для єпископів.

Єпископи мали забагато прав.

Вона не містила засудження комунізму.

Вона була надто короткою.

У ній було забагато згадок про східні обряди.

Роль Святого Духа була представлена надто індивідуалістично, а не еклезіально.

Літургія — це юридичний акт засвідчення віри.

Літургія — це лише спосіб вивчення Писання.

Літургія — це вершина, до якої прямує діяння Церкви, і джерело всієї її сили.

Літургія є необов'язковим додатком до особистої молитви.

Аврелія Августина.

Ігнатія Антіохійського.

Кипріяна Карфагенського.

Томи Аквінського.

Один єпископ може керувати трьома єпархіями.

Три ступені священства рівні за своєю владою.

Кожна місцева церква виявляє всю повноту Церкви Божої, а не її частину.

Три конфесії повинні об'єднатися в одну.

«Служіння мирян у Церкві».

«Церква Духа Святого».

«Влада любові».

«Трапеза Господня».