O(1)

O(log n)

O(n²)

O(n)

O(n log n)

O(1)

O(n log n)

O(n²)

O(n)

O(log n)

Структура даних є загальним поняттям, а ADT — його конкретним підтипом.

ADT визначає лише внутрішню реалізацію операцій, а структура даних — тільки їхній інтерфейс.

ADT описує тільки способи зберігання даних, тоді як структура даних визначає доступні операції.

ADT визначає операції, які можуть бути виконані над даними, без прив’язки до конкретної реалізації, тоді як структура даних реалізує ці операції.

ADT використовується лише у високорівневому програмуванні, тоді як структури даних застосовуються виключно на рівні апаратного забезпечення.

Масиви є менш ефективними для будь-якої операції у порівнянні зі зв’язаними списками.

Зв’язані списки не підходять для використання в реальних програмах через їхню складність.

Масиви забезпечують швидкий довільний доступ, але мають високу вартість вставки і видалення, тоді як зв’язані списки мають повільний доступ, але швидку модифікацію.

Зв’язані списки є єдиною структурою, що дозволяє ефективне вставлення і видалення.

Масиви використовують більше пам’яті, ніж зв’язані списки.

get_at(i)

peek()

dequeue()

remove(i)

enqueue(v)

Вузли зв’язаного списку можуть зберігатися в різних частинах пам’яті, що унеможливлює миттєвий доступ за індексом.

Вказівники у зв’язаних списках змінюють адреси динамічно, що ускладнює доступ.

Операції зі зв’язаними списками потребують рекурсивного обходу, що збільшує складність доступу.

Зв’язані списки використовують більше пам’яті, тому доступ потребує додаткових обчислень.

Вузли зв’язаного списку впорядковані не за індексами, а за значеннями.

O(n)

O(n log n)

O(1)

O(n²)

O(log n)

Тому що вони не змінюють порядок елементів у стеку.

Тому що вони дозволяють отримати доступ до будь-якого елемента стеку.

Тому що вони дозволяють змінювати елементи всередині стека.

Тому що вони є більш загальними та можуть використовуватися для будь-якої структури даних.

Тому що вони виконують ті ж самі функції, але обмежені лише останнім елементом.

Вони автоматично звільняють пам’ять після кожного видалення елемента, що оптимізує роботу.

Вони використовують оптимізовані алгоритми копіювання пам’яті, що прискорює розширення.

Вони заздалегідь виділяють більше пам’яті, ніж потрібно, що зменшує кількість операцій пересування даних.

Вони використовують хеш-таблиці для пошуку вільних місць у пам’яті.

Вони зберігають елементи у зв’язаних блоках пам’яті, а не в одному суцільному сегменті.

Доступ до елементів можливий за будь-яким індексом.

Використовує принцип FIFO.

Видалення відбувається з початку структури.

Черга може зберігати необмежену кількість елементів (за достатньої пам’яті).

Додавання відбувається в кінець структури.