Кругом гомоніли, вешталися, лагодилися до чогось.

Довго спали вітри у ярах на припоні

З гармат по горобцях не стріляють.

Буду хлібом і цвітом ділитись, відчиняти ворота гінцям.

Чути пісню.

Заспіваймо пісню! 

Яка чудова пісня! 

Лунає пісня. 

У селі співають. 

Ясної тихої днини кружляє над землею, сідає на обличчя павутиння.

Пташині зграї злітають високо в небо, і від того здіймається вітер.

Далеко чути звуки, гучно линуть голоси.

Осінь не забарилася, бо закони природи невблаганні.

По блакитному степу вороний вітер.

На прощання, милий брате, що сказать тобі?

Пахло колосом, стернями і волошками.

Згаяного часу і конем не доженеш.

Судженого конем не об’їдеш.

Людське життя...

Лови летючу мить життя.

З усіх утрат найважча втрата часу.

Мило мені та спокійно серед тої лісової тиші.

Усоте прославляю буйноту життя.

Танцюють, співають, веселяться на вулиці.

Лінивим не находишся – ледачим не наробишся