Час у п’єсі С. Бекета "Чекаючи на Годо" не має реальних обрисів: він складений з повторення однакових дій, він уподібнюється до вічності. У фіналі п’єси та сама ситуація, що і на її початку, – та сама сільська дорога, ті самі дійові особи, те саме очікування Годо.

Оповідь у романі Е. Ремарка "На Західному фронті без змін" ведеться від імені молодого хлопця Пауля Боймера, який разом зі своїми сімома однокласниками потрапив на фронт під час Другої світової війни. 

Театр абсурду - напрямок у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття. В абсурдистських п'єсах світ зображений як безглузді, позбавлені логіки накопичення фактів, вчинків, слів і доль. Найбільш повно принципи абсурдизму були втілені в драмах "Голомоза співачка" Ежена Йонеско та "Матінка Кураж" Бертольда Брехта.

Головний герой роману Ернеста Гемінґвея "Прощавай, зброє!" -  англійський архітектор Фредерік Генрі, який потрапляє добровольцем в італійську армію на фронт Першої світової війни. Він служить командиром транспортного відділення санітарної частини в званні лейтенанта.

Вираз «втрачене покоління» («lost generation») вперше використала американська письменниця Гертруда Стайн, а в 1929 році Еріх Ремарк процитував цей вислів в епіграфі до одного із своїх романів. 

В "епічному театрі" Брехта змінюється художня організація п'єс. Фабула, історія дійових осіб перериваються авторськими коментарями, ліричними відступами, зонгами тощо.

У якому рядку перелічені представники літератури "втраченого покоління" (lost generation)?

Театр абсурду має глибокі філософсько-естетичні зв'зки з:

У якому рядку перелічені письменники-постмодерністи?

Відзначте зайве: