Перевага національного законодавства над правом ЄС

Перевага норм права ЄС над національним законодавством

Визнання права ЄС лише після ратифікації

Пріоритет рішень національних судів

Франція, Бельгія, Італія, Федеративна Республіка Німеччина, Люксембург та Нідерланди

Данія, Бельгія, Італія, Федеративна Республіка Німеччина, Люксембург та Іспанія

Велика Британія, Бельгія, Італія, Федеративна Республіка Німеччина, Люксембург та Нідерланди

Франція, Бельгія, Італія, Федеративна Республіка Німеччина, Люксембург та Іспанія

4

12

24

6

У 2022 р.

У 1999 р.

У 2004 р.

У 2002 р.

Лютий, 1992

Вересень, 1990

Травень, 1950

Лютий, 1986

tоб'єднання різних сфер економічної політики держав-членів, включаючи фіскальну, монетарну, соціальну, антициклічну політику

забезпечення сталого економічного зростання в країнах-членах, стабільності державних фінансів та високого рівня зайнятості шляхом реалізації монетарної та економічної політики

спільну торговельну політику щодо країн, що не входять до Європейського Союзу, та застосування єдиних зовнішніх тарифів для третіх країн

вільний рух товарів і послуг, а також капіталу та робочої сили

Об'єднання економік (ринків) країн-членів ЄС в єдине інтегроване співтовариство з єдиним ринком.

Створення Сполучених Штатів Європи

Злиття кількох елементів в єдине ціле

Спроба забезпечити мир у Європі шляхом створення відповідних інституцій

Це основа вільного руху товарів і послуг, а також капіталу та робочої сили.

Це основа вільного руху товарів і послуг.

Це не лише поєднання ринкових механізмів окремих країн, а й забезпечення злиття економічної політики в різних сферах.

Це основа вільного руху капіталу та робочої сили.

Пошук альтернативних шляхів політичного виживання, співіснування чи навіть співпраці, створення нових структур, які зробили б війну в Європі, якщо не неможливою, то принаймні менш ймовірною.

Створити наднаціональні інституції.

Виграти Другу світову війну.

Зміцнити економіку Західної Європи.

Іммануїл Кант

"федералісти" (Winston Churchill)

Жан Жак Руссо

«Функціоналісти» ( Robert Schuman and Jean Monnet)