Жінка, 30 років. Звернулась самостійно зі скаргами на постійні думки, які з’явилися близько року тому після народження дитини. Пацієнтка повідомляє, що періодично в її свідомості виникають образи, як вона може випадково нашкодити своїй дитині — наприклад, впустити її з балкона або поранити ножем під час приготування їжі. Вона підкреслює, що ці думки є «жахливими», «неприйнятними» та «абсолютно чужими для неї». 

Жінка: не має намірів реалізувати ці думки; відчуває сильну тривогу та провину; намагається уникати кухонних ножів; кілька разів перевіряє, чи зачинене вікно; просить чоловіка перебувати поруч, коли вона з дитиною. Під час бесіди: мислення логічне та послідовне; інтелект збережений; критика до стану повністю збережена. Вона говорить: «Я знаю, що це абсурд. Я люблю свою дитину. Але ці думки ніби врізаються в голову, і я не можу їх зупинити». Яка психічна функція порушена? 

Аналізатори — це:

Дереалізація — це:

Ілюзія — це:

Жінка 35 років звернулася до лікаря зі скаргами на дивні відчуття. Вона говорить: «Іноді мені здається, що це не я думаю і не я дію. Наче я дивлюся на себе збоку, як на сторонню людину». Зазначає, що її тіло і думки ніби належать комусь іншому, наче вона зі сторони спостерігає за собою,  але при цьому розуміє, що насправді це відбувається з нею. Медичне обстеження не виявило органічних порушень.

Питання:

Відчуття у психології визначається як:

Агнозія — це:

Гіпестезія — це:

Резонерське мислення характеризується тим, що пацієнт втрачає основну спрямованість власних роздумів і починає розпорошувати увагу на вторинні або дріб’язкові деталі, що веде до надмірної вербальної активності. Хоча висловлювання залишаються граматично правильними, вони часто насичені вступними словами, дієприслівниковими конструкціями та надлишковими уточненнями. Таке мислення, водночас, не тільки непродуктивне, але й надмірно конкретизоване, оскільки базується виключно на безпосередньому досвіді і не переходить до узагальнень або абстрактних висновків.

Інтерорецептивні відчуття — це відчуття, що: