Територіально-національний розлом, який був, є і лишатиметься «ахіллесовою пʼятою»

Росії, має всі шанси знову перетворитися на державоруйнівну прірву. Ключовим

фактором, який може спровокувати колапс Росії, стане неспроможність Москви

ефективно керувати регіонами. Підставами для цього, скоріш за все, буде

комбінація двох моментів […] а) різкого погіршення

економічної ситуації в країні й повʼязаного з цим невдоволення населення в

регіонах та б) посиленим економічним та військово-політичним тиском Заходу на

Кремль. А поки що Росія залишається тим, чим вона є […] імперією, зшитою жорстким централізмом.

Отже, ідеологічна

опора путінського режиму насправді не є настільки міцною […] щоб забезпечити його

стабільність. Це ще не повне відторгнення, але

й не беззастережна підтримка […] негативна

динаміка соціально-економічного розвитку Росії може звести нанівець всі

«досягнення» на ідеологічному фронті. А коли

руйнується ідеологія, руйнується й держава.

Субʼєкти федерації, як і «несубʼєктні»

регіони, рівні у своїй повній політичній та економічній залежності від Москви. Ні республіки […] ні регіони не є власниками тих природних багатств, які їм

належать […] фінансова система Росії

побудована в такий спосіб, що розпоряджатися отриманими на місцях прибутками

вони не можуть. Де-факто всі «субʼєкти» є лише прохачами у всесильної Москви.

Саме вона призначає своїх «смотрящих» в усі регіони, що є точною копією

радянської практики контролю за тодішніми союзними республіками.

Більшовики, розуміючи, що втримати поневолені Росією

народи в колоніальному рабстві на тлі розпаду інших європейських імперій обʼєктивно

не вдасться, вдалися до відвертої брехні й маніпуляцій […] вони проголосили привабливе на загал гасло

«світової федерації вільних народів», яке в реаліях початку ХХ ст. обмежилось

фактично територією колишньої імперії. Формально концепція «добровільного

обʼєднання» в СРСР колишніх колоній на начебто рівноправній з метрополією

основі спрацювала […] хоч і цього разу «добровільність»

була принесена всім «незалежним республікам» на кривавих багнетах більшовицьких

орд.

Перехід до жорсткої централізації на початку 30-х

років минулого століття поставив жирну крапку на всіх «федералістських» теоріях

[…] СРСР де-факто перетворився на унітарну державу

з системою самодержавно-компартійного управління, позбавленою будь-яких

моральних принципів та норм. У підсумку це мало наслідком небачений терор проти

народів неоімперії як у політичній, соціальній […] так і національній сфері.

Висновок напрошується сам собою […] ставка

Кремля на РПЦ є битою картою. РПЦ не зможе виконати покладені на неї Кремлем

функції. Тріщина між православними та РПЦ ще більше поглиблюватиметься,

бо керівництво церкви навʼязує вірним стандарти й традиції минулого. РПЦ, як і

російська держава, якій вона вірно служить, повернута в минуле […] у такої церкви немає

перспективи.

А держава робить для РПЦ справді немало […] до нової редакції конституції Росії

записано положення про традиційність сімʼї; священнослужителі РПЦ мають доступ

до всіх соціальних прошарків суспільства […]

від молоді до збройних сил (щоб, наприклад, освячувати ядерні ракети);

предстоятелю РПЦ влаштовують телевізійне шоу з обʼїздом навколо Кремля для

«оборони» від пандемії; служителям РПЦ створені спеціальні умови в організації

паломництва, що є черговою непрямою фінансовою підтримкою тощо. А до храмів, як

бачимо, іде зовсім невелика частина вірних з офіційно заявлених 58 млн осіб.

Влада Росії діє на упередження, бо ніякої реальної

загрози для режиму ці протести не становлять. Поріг

терплячості росіян є насправді надзвичайно високим […] це історичне

«рабське надбання» жителів Московії, яких видресирували мовчати до

останнього. Статистика свідчить, що

більшість населення не підтримує протестного руху […] тому він не має шансів на успіх.

Повною мірою влада використовує й інший, теж

традиційний для Росії інструмент […] брехню.

Після вельми короткого періоду відносної правди часів «першого Єльцина» Росія

повернулася до звичної практики брехні. Вона знову стала визначальним фактором

як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Та найстрашніше

інше […]

обидві сторони процесу – як влада, так і народ сприймають її як норму.