самопрезентація представника тієї чи іншої професії, яка обумовлена зовнішніми і внутрішніми якостями особистості, що цілеспрямовано формуються в процесі професійної підготовки та професійної діяльності.

характеристика професійної діяльності, що відбиває її специфіку, а також виступає важливим компонентом загальної культури особистості.

історично сформовані або встановлені стандарти професійної поведінки та діяльності.

самопрезентація представника тієї чи іншої професії, яка обумовлена зовнішніми і внутрішніми якостями особистості, що цілеспрямовано формуються в процесі професійної підготовки та професійної діяльності.

характеристика професійної діяльності, що відбиває її специфіку, а також виступає важливим компонентом загальної культури особистості.

історично сформовані або встановлені стандарти професійної поведінки та діяльності.

всі відповіді вірні.

зовнішньоорієнтований символічний образ професіонала, що створюється в процесі професійної взаємодії у сфері управління, і зумовлений іміджеутворюючими компонентами такими як: вербальний і емоційний компонент; культура мовлення, знання ділового етикету, зовнішній вигляд, відповідний професійній діяльності менеджера освіти.

складається в процесі міжособистісного спілкування і є компонентом загальної професійної культури, функціонально забезпечує зв'язок між професійними знаннями і особистісним розвитком фахівця, а також здійснює істотний внесок у забезпечення конкурентоспроможності менеджера освіти у професійному середовищі.

сприймається з позиції оцінки таких показників як: професійні навички та вміння у сфері управління, прояви емоційного інтелекту, особливостей поведінки, манери спілкування, вербальної культури, зовнішнього вигляду та визначається особистістю професіонала, його інтелектуальними, моральними, емоційно-естетичними, психологічними характеристиками, що проявляються в процесі міжособистісної комунікації.

самопрезентація представника тієї чи іншої професії, яка обумовлена зовнішніми і внутрішніми якостями особистості, що цілеспрямовано формуються в процесі професійної підготовки та професійної діяльності.

характеристика професійної діяльності, що відбиває її специфіку, а також виступає важливим компонентом загальної культури особистості.

історично сформовані або встановлені стандарти професійної поведінки та діяльності.

розвинене почуття стилю і мови, здатність користуватися усним і письмовим мовленням, оперувати словами (як усно, так і письмово), здатність чітко висловлювати, інтерпретувати власні думки, аналізувати факти і ситуації, а також вміти концентрувати і розподіляти увагу під час спілкування.

здатність ефективно розбиратися в емоційній сфері людського життя: розуміти емоції і емоційне підгрунтя відносин, досягати, генерувати і використовувати власні емоції для сприяння вирішення завдань, котрі пов'язані з відносинами та мотивацією, керувати емоціями з метою розвитку стресостійкості і сприянню власному емоційному і інтелектуальному зростанню.

вибір і організація мовних засобів для досягнення нормативності, етичності і хороших комунікативних властивостей мовлення в кожній конкретної ситуації спілкування, вміння слухати і розуміти співрозмовника, поважати його точку зору. При цьому не менш важливо концентрувати увагу і на зовнішніх (звукових) ознаках: фонації (мовленнєве дихання), голосі (правильні навички голосоутворення), дикції (ступінь виразності вимови).

внутрішню культуру особистості, її моральні та інтелектуальні якості, котрі забезпечують стиль поведінки фахівця у сфері ділової комунікації, що сприяє взаєморозумінню, створенню стійких ділових взаємин у професійному середовищі і просуванню по сходах професійного успіху.

здатність ефективно розбиратися в емоційній сфері людського життя: розуміти емоції і емоційне підгрунтя відносин, досягати, генерувати і використовувати власні емоції для сприяння вирішення завдань, котрі пов'язані з відносинами та мотивацією, керувати емоціями з метою розвитку стресостійкості і сприянню власному емоційному і інтелектуальному зростанню.

виступає як елемент спілкування, і як інструмент впливу на людей, тому образ менеджера повинен бути ретельно продуманий і повністю відповідати ситуації в якій менеджер працює.

внутрішню культуру особистості, її моральні та інтелектуальні якості, котрі забезпечують стиль поведінки фахівця у сфері ділової комунікації, що сприяє взаєморозумінню, створенню стійких ділових взаємин у професійному середовищі і просуванню по сходах професійного успіху.

здатність ефективно розбиратися в емоційній сфері людського життя: розуміти емоції і емоційне підгрунтя відносин, досягати, генерувати і використовувати власні емоції для сприяння вирішення завдань, котрі пов'язані з відносинами та мотивацією, керувати емоціями з метою розвитку стресостійкості і сприянню власному емоційному і інтелектуальному зростанню.

виступає як елемент спілкування, і як інструмент впливу на людей, тому образ менеджера повинен бути ретельно продуманий і повністю відповідати ситуації в якій менеджер працює.

розвинене почуття стилю і мови, здатність користуватися усним і письмовим мовленням, оперувати словами (як усно, так і письмово), здатність чітко висловлювати, інтерпретувати власні думки, аналізувати факти і ситуації, а також вміти концентрувати і розподіляти увагу під час спілкування.

здатність ефективно розбиратися в емоційній сфері людського життя: розуміти емоції і емоційне підгрунтя відносин, досягати, генерувати і використовувати власні емоції для сприяння вирішення завдань, котрі пов'язані з відносинами та мотивацією, керувати емоціями з метою розвитку стресостійкості і сприянню власному емоційному і інтелектуальному зростанню.

вибір і організація мовних засобів для досягнення нормативності, етичності і хороших комунікативних властивостей мовлення в кожній конкретної ситуації спілкування, вміння слухати і розуміти співрозмовника, поважати його точку зору. При цьому не менш важливо концентрувати увагу і на зовнішніх (звукових) ознаках: фонації (мовленнєве дихання), голосі (правильні навички голосоутворення), дикції (ступінь виразності вимови).

розвинене почуття стилю і мови, здатність користуватися усним і письмовим мовленням, оперувати словами (як усно, так і письмово), здатність чітко висловлювати, інтерпретувати власні думки, аналізувати факти і ситуації, а також вміти концентрувати і розподіляти увагу під час спілкування.

здатність ефективно розбиратися в емоційній сфері людського життя: розуміти емоції і емоційне підгрунтя відносин, досягати, генерувати і використовувати власні емоції для сприяння вирішення завдань, котрі пов'язані з відносинами та мотивацією, керувати емоціями з метою розвитку стресостійкості і сприянню власному емоційному і інтелектуальному зростанню.

вибір і організація мовних засобів для досягнення нормативності, етичності і хороших комунікативних властивостей мовлення в кожній конкретної ситуації спілкування, вміння слухати і розуміти співрозмовника, поважати його точку зору. При цьому не менш важливо концентрувати увагу і на зовнішніх (звукових) ознаках: фонації (мовленнєве дихання), голосі (правильні навички голосоутворення), дикції (ступінь виразності вимови).