Що з наведеного не відноситься до нормативних ознак примусових заходів виховного характеру?

Метою застосування примусових заходів виховного характеру є покарання та перевиховання неповнолітньої особи.

Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд повинен з’ясувати такі питання:

На який строк неповнолітня особа, передбачена статтею 498 КПК, що вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке ККУ передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою?

Підставою застосування примусових заходів виховного характеру слід вважати наявну можливість виправлення неповнолітнього без призначення покарання.

На досягнення яких завдань кримінально-правового впливу спрямовується мета застосування примусових заходів виховного характеру?

Судове рішення про застосування примусових заходів виховного характеру, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом, звертається до виконання не пізніше як через місяць з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Чи можливо застосувати до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру у разі вчинення ним вперше кримінального проступку або необережного тяжкого злочину, якщо його виправлення можливе без застосування покарання?

Які ще обставини необхідно повно й усебічно з’ясувати під час досудового слідства та розгляду в суді справи про застосування примусових заходів виховного характеру крім обставин, зазначених у статті 91 КПК України?

Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.