За типом системи координат розрізняють графіки у: а) прямокутній і полярній системах координат; б) прямокутній і логарифмічній системах координат, а за масштабними шкалами – графіки: в) з рівномірними, функціональними і змішаними шкалами; г) з рівномірними і нерівномірними шкалами.

Для ілюстрації структури сукупності, що вивчається, застосовують: а) стрічкові діаграми; б) картограми; в) картодіаграми; г) секторні діаграми.

Варіація показників у дискретному ряді розподілу аналізується за допомогою: а) полігону розподілу, б) гістограми, в) кумуляти, г) огіви.

Експлікація графіка включає такі елементи: а) заголовок графіка; б) одиниці вимірювання; в) масштабну шкалу; г) умовні позначення.

Підмет статистичної таблиці – це: а) система показників, якими характеризується об’єкт дослідження; б) перелік одиниць сукупності або їх груп, які характеризуються показниками.

Він: в) розміщений найчастіше зліва у вигляді назв горизонтальних рядків; г) розміщується справа у вигляді назв вертикальних граф.

За побудовою підмета таблиці поділяються на: а) прості, групові та комбінаційні; б) прості та комбінаційні.

Вид таблиці не залежить від: в) структури присудка; г) структури підмета.

Масштабну шкалу, в якій рівним графічним інтервалам відповідають рівні числові інтервали, називають: а) рівномірною; б) нерівномірною; в) функціональною; г) арифметичною.

Описово-інформаційні таблиці: а) ілюструють взаємозв’язки між ознаками, основні тенденції в розвитку явища; б) описують кількісну характеристику окремих явищ; в) характеризують основні соціально-економічні типи неоднорідної сукупності.

Напрями (школи) розвитку статистики як науки:

а) державознавство; теорія ймовірностей; політична арифметика;

б) державознавство; теорія масових суспільних явищ; політична арифметика;

в) політична арифметика; вища математика; математична статистика;

г) державознавство; теорія масових суспільних явищ; математична статистика.

Статистична закономірність це:

а) множина елементів, що об’єднані певними загальними властивостями;

б) закономірність, що проявляється лише в значній масі явищ через подолання властивої одиничним елементам сукупності випадковості;

в) загальна характеристика явища чи процесу;

г) відмінність окремих значень ознаки.