У здатності об'єктів різних класів реалізовувати однакові методи по-різному, зберігаючи єдиний інтерфейс.

У створенні ієрархії від простого до складного.

У виділенні суттєвих характеристик об'єкта.

У фізичному поєднанні об'єктів у групи.

Представленням знань у вигляді об'єктів з певними властивостями і поведінкою.

Через відмову від використання атрибутів.

Шляхом створення лінійних списків даних.

Шляхом використання лише функціональних блоків.

Модульний підхід.

Процесний підхід.

Функціональний підхід.

Об'єктно-орієнтований підхід.

Моделювання бізнес-процесів.

Апаратне забезпечення.

Інженерія знань.

Розробка ПЗ.

Повне дублювання коду.

Відсутність підтримки в сучасних мовах програмування.

Неможливість моделювання реальних систем.

Складність у початковому проектуванні (визначення класів та взаємодій).

Автономна сутність з власними атрибутами.

Функція, що виконується над об'єктом.

Сукупність об'єктів з однаковими атрибутами та поведінкою.

Процес приховування даних.

Низькі вимоги до обчислювальних ресурсів.

Мінімальна кількість об'єктів у системі.

Масштабованість та зручність підтримки (зміни в окремих об'єктах не впливають на всю систему).

Відсутність необхідності в проектуванні.

Спрощена версія функціонального моделювання.

Розвиток традиційних методів, що зосереджується на об’єктах та їхніх структурах.

Методологія, що виключає використання ієрархій.

Підхід, призначений лише для низькорівневого програмування.

Організація та впорядкування інформації для подальшого аналізу та моделювання.

Зменшення кількості апаратних ресурсів системи.

Виключно візуалізація даних без встановлення зв'язків.

Автоматичне написання програмного коду.

Зосередження на ідентифікації функцій системи, їх зв’язках і взаємодіях.

Використання об'єктів як автономних сутностей.

Орієнтація на потоки ресурсів та етапи виконання.

Приховування внутрішньої реалізації компонентів.