Вперше

українські бізнесмени

Головну роль у світовому русі капіталу протягом

останніх років займають саме офшорні юрисдикції

Усі наявні офшорні зони можна умовно розділити на три групи:

класичний офшор, коли компанії звільняються від усіх податків і звітностей;

зони з низьким оподаткуванням; інші офшори, у яких компанії

отримують певні переваги в плані ведення бізнесу та оподаткування.

Офшорні зони можна

умовно розділити на:

Для українських підприємців офшорні юрисдикції є

одним із найзручніших засобів збереження капіталу шляхом зменшення податкового

навантаження, іноді – втечі від сплати податків з огляду на нелегальні мотиви

Коефіцієнт

податкового навантаження в офшорній юрисдикції визначається як співвідношення між податковими

зобов’язаннями контрольованої іноземної компанії зі сплати корпоративного

податку у звітному періоді та загальною сумою доходу, визначеною відповідно до

податкового законодавства за той же період.

Фінансові офшорні юрисдикції є більш захищеними, оскільки працюють,

зазвичай, у стабільному фінансовому полі, що робить їх гарантами

захисту інтересів клієнтів, тому що в іншому випадку вони

постраждають насамперед від форс-мажорних обставин.

Термін

«офшорна юрисдикція» тотожний поняттю «офшорна зона».

Відповідно

до класифікації відомих міжнародних організацій FATF (Financial action task force

on money laundering) і FSF (Financial stability forum) термін «офшорний

фінансовий центр» застосовується до територій, які мають розвинутий ринок

капіталів, ліберальний податковий і валютний режим і ігнорують рекомендації

міжнародних фінансових установ про вдосконалення міжнародного регулювання і контролю

за банківською та фінансово-валютними системами.

Сьогодні заснування офшорних компаній в офшорних

юрисдикціях дає певні вигоди суб’єктам господарювання