Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу

Погортайте сторінки сивих віків, і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси творців, імена яких так розгубила історія, що вже навряд чи знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні 

У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога

Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вулицею, де поряд з іншими убогими хатами стояла його хата з трьома вікнами і такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох з, якого буйно росли окремі стеблини жита

науковий

розмовно-побутовий

публіцистичний

художній

Хочеться, щоб не було краю безмежному палахкотінню блакиті, вінценосному сяйву сонця. (підрядна з'ясувальна)

Якби береза залишалася на зиму з листям, то вона загинула б від нестачі води. (підрядна причини)

І справді, із кутка, де блищали очі, вибрався їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня. (підрядна місця)

Туман тоді стояв такий густий, що крив і землю, і Дніпро. (підрядна означальна)

коли ми повернулися з екскурсії.

як і очікуваного кілька днів сонця.

проте клекотав сильний прибій.

штиль радував матерів із дітьми.

хоча за прогнозом і обіцяли буйного.

Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.

Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду, крило заболіло, запекло наче сперся він ним не на воду, а на вогонь. 

Загадка – це чарівний світ поетичної таємниці і в цьому світі мороз поєднаний з весною, що виступає прекрасною руйначкою всіх його мистецьких та господарських звершень.

Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущавині, належали таємниці і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу приглянутись до неї пильніше.

З першого ж разу кінь дав зрозуміти, що оголошує Сивоокові війну (П. Загребельний).

Гарно було думати, дивлячись на море і відчуваючи водночас, що ти не сам, що коло тебе ще люди, доброзичливі, спокійні, гарні, розумні, хоч і не позбавлені якихось там вад чи слабостей (П. Загребельний).

Чим далі він ішов, тим більша й більша тиша залягала в нього за плечима (П. Загребельний).

Уночі йому приснилося, ніби він плаче (П. Загребельний).

- Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало (О.Довженко)

Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені не так легко (О.Кобилянська).

Тільки арештант, тільки той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу (Іван Багряний).