Звичним для життя людини мають стати розумне обмеження бажань і потреб, незворушність і безтурботність, індивідуальний розум та мудрість. За допомогою сили духу з усмішкою на вустах мудра людина долає проблеми оточуючого її суспільства та світу, що і є щастям. Це переконання належить філософам елліністичного періоду: