Віднесення певної філософської проблеми до конкретного розділу філософії часто буває доволі умовним, адже на одну і ту саму проблему можна подивитися з різних боків, а отже, на буде стосуватися різних розділів. Наприклад, проблема пізнаваності має суб'єктивний та об'єктивний аспекти. Якщо ми її формулюємо "Чи є у суб'єкта пізнання достатньо пізнавальних спроможностей, щоб отримати достовірне знання про світ як він існує сам по собі?", то вона може розглядатися в межах гносеології як філософської теорії пізнання. Якщо ж ми переформульовуємо цю ж проблему у такий спосіб: "Чи все із того, що існує, піддається пізнанню і чи взагалі у нас є прямий доступ до реальності?", у такому формулюванні вона ближча до онтології як філософської теорії реальності.

Чи правильними є такі міркування?