форма інтернаціональної організації виробництва, яка передбачає відокремлення, виокремлення, видів виробництв і галузей у міжнародному масштабі.

здатність держав здобувати й утримувати стійкі конкурентні позиції у визначених сегментах світового ринку

об’єктивний процес розвитку стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн, що передбачає координацію їх господарської діяльності у виробництві певних видів кінцевої продукції та обмін між учасниками виробничого процесу спільно виробленою часткою продукції

найвищий рівень розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що виявляється у спеціалізації держав на виробництві певних видів товарів, для виготовлення яких у них є дешевші ресурси і ліпші умови порівняно з іншими країнами