А нині ж, нині у своїй знаменитій «Марусі Чурай» Ліна

Костенко проголошує подібну небилицю: «Грицько любив багатство і

любив пісні, це так, якби молитись Богу, а душу продавати сатані…»

«Дивіться, повірив Хома невірний! – засміявся Янченко – Ти

б виділив мені за це персональну порцію!..»

На прощання Андрій сказав: «Хочу зустрітися з тобою в

Харкові».

Гірський шум зливався з диханням утомлених людей і ставав

тишею, крізь яку вперто пробивалася в Данилову пам’ять запаморочлива мелодія пісні: «Над Карпатами тиха ніч тремтить, тиха ніч

тремтить, мов струна, а Говерла спить, і дівчина спить, тільки я не

сплю, бо – весна…»