Цілісний освітньо-виховний феномен, функціонально орієнтований на

підтримання когнітивної поінформованості військовослужбовців щодо базових

історико-культурних наративів та символічних традицій держави. У межах такого

підходу її провідна роль постає переважно як інструмент формалізованої

трансляції знань і культурних кодів, тоді як безпосереднє формування морально-бойових

якостей, світоглядних установок та готовності до виконання завдань у складних

умовах інтерпретується як вторинний, опосередкований або побічний ефект

навчально-виховного процесу.

Своєрідне занурення військовослужбовця у світ символів, гімнів та урочистих

промов, що покликані створювати атмосферу належності до великої спільноти. Вона

сприймається насамперед як церемоніальний елемент служби, де головним є

відтворення зовнішніх знаків відданості та шани до традицій, тоді як справжнє

формування переконань, характеру й бойової стійкості відходить на другий план і

залишається лише побічним наслідком.

Урочистий ритуал знайомства військовослужбовців із минулим та символами

держави. Вона зосереджується на передачі оповідей про героїчні постаті та

культурні надбання, що створюють атмосферу причетності, але не завжди формують

глибокий світогляд чи готовність до реальних викликів служби. У такому

розумінні її роль більше нагадує збереження традиційної пам’яті, ніж виховання

внутрішньої стійкості та морально-бойових якостей.

Предмет навчання (вид внутрішньо-комунікаційної роботи посадових осіб

органів військового управління, командирів (начальників)), який проводиться з

метою формування і розвитку у військовослужбовців відповідних світоглядних

установок, ідейних переконань та морально-бойових якостей, необхідних для

виконання поставлених завдань у будь-яких умовах обстановки.