Виявляється у зростанні неспокою, тривоги,

роздратування, нестриманості, незадоволеності собою, своїми діями, планами,

взаєминами з навколишніми; відчувається розгубленість, напруженість, очікування

нещасливого розвитку подій; виникає байдужість до всього, що хвилювало,

втрачаються колись стійкі інтереси, звужується їхній спектр. 

Супроводжується почуттям безнадійності,

розчарування в собі та інших. Людина гостро переживає власну неповноцінність,

нікчемність, непотрібність, впадає у стан відчаю, який змінюється апатією чи

почуттям ворожості; поведінка втрачає гнучкість, стає ригідною; людина

заглиблюється в себе, ізолюється від рідних і знайомих. Усе, що її оточує,

здається нереальним, несправжнім. Сенс існування втрачається.

Виявляється у відчутті безсилля перед тим, що

відбувається; все падає з рук, втрачається можливість контролювати події; все

навколо лише дратує; діяльність, яка завжди була легкою, тепер потребує значних

зусиль; людина втомлюється, стає сумною, песимістично сприймає світ; у неї

порушуються сон, апетит; власне майбутнє викликає дедалі серйозніші побоювання,

людина не знає, як їй жити далі.