Бачу, як ти виходиш з своєï гiрськоï оселi й дивишся вниз.

Куди ти задивилась? У що заслухалась?

Чуєте, як лущать зеленi спини гiр, грiючись на сонцi? А небо над нами, весняне й високе, гуде од вiтру, мов блакитний дзвiн!.. Слухайте ж!

Пiдiйшовши ближче, я побачив матiр.