Положення,

що виражає певну закономірність, стале співвідношення мовних фактів і явищ

(фонетичних, граматичних, словотвірних); припис щодо виконання якоїсь дії,

послідовності операцій (з орфоепії,  графіки, орфографії, пунктуації), що

рекомендують як нормативний конкретний спосіб використання мовних засобів у

писемній та усній формах мовлення це