Конституційний Суд України вважає, що держава,

виконуючи свій головний обов’язок – утвердження і забезпечення прав

і свобод людини (ч. 2 ст. 3 Конституції України) – повинна не

тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод

людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх

повної реалізації кожним, хто перебуває під її

юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади

мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає

конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для

задоволення потреб та інтересів людини» (абз. перший пункту 3 мотивувальної

частини Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 р. № 2-рп;

абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення

Конституційного Суду України від 24 квітня 2018 р. № 3-р/2018)?