Грошова реформа здійснювалася за рахунок населення:

вилучалися заощаджені гроші;

повноцінний обмін стосувався лише вкладів в ощадних касах;

у розмірі до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався у пропорції 1:1; вклади від 3 до 10 тис. крб. скоротили на третину, а вклади понад 10 тис. крб. — на дві третини.

 Великі обсяги експорту хліба і продуктів тваринництва за кордон. У 1946 р. було вивезено за кордон 1,7 млн тонн хліба, причому значна частина передавалася іншим державам безкоштовно у формі “братерської допомоги”.

СРСР надавав продовольчу підтримку країнам Східної Європи, навіть Франція отримала 600 тис. тонн зерна.

Надмірно високі й нереальні плани хлібозаготівель, що мали постійну тенденцію до збільшення (у липні 1946 р. плани хлібозаготівель було збільшено з 340 до 360 млн пудів).

Позиція державно-партійного керівництва була злочинною, позаяк воно:

знало про злиденне становище в сільському господарстві України і не вжило запобіжних заходів;

нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів;

намагалося голодом придушити національну самосвідомість українців.

Зменшення внаслідок війни посівних площ, занепад матеріально-технічної бази колгоспів, низька продуктивність колгоспно-радгоспного виробництва, нестача спеціалістів та робочої сили. Ситуація ускладнювалася розоренням війною підсобних господарств колгоспників:

43% колгоспників на початку 1946 р. не мали корів;

20% — не мали жодної худоби, навіть птиці;

була надзвичайно низькою врожайність культур і в колгоспах, і на присадибних ділянках;

був надміру високим податок на городні культури, фруктові дерева, кущі ягідників тощо.

Посилення кримінального переслідування “розкрадачів хліба”, які згідно зі статтею 131 Конституції СРСР 1936 р. кваліфікувалися як “вороги народу”.

Тисячі колгоспників, у тому числі підлітків і жінок, було засуджено як “саботажників”, “розкрадачів соціалістичної власності”, “підривників основ соціалізму”.

4 червня 1947 р. президія Верховної ради СРСР прийняла указ “Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна”. За зрізання та збирання голодними людьми колосків передбачалося ув’язнення від 7 до 10 років із конфіскацією майна.

Посуха і неврожай 1946 р.

Незбалансована економічна політика державно-партійного керівництва у центрі й на місцях, нехтування сільськогосподарським сектором економіки.