Досягнення військовослужбовцями, підрозділами здібності витримувати

високі нервово-психологічні навантаження і діяти за призначенням для виконання

бойових завдань у складних умовах.

Формування у військовослужбовців стану емоційної врівноваженості та

підпорядкованості, що забезпечує їхню здатність підтримувати дисциплінованість

і стабільність поведінки у процесі повсякденної діяльності. Основна увага при

цьому приділяється підтриманню спокою, усуненню надмірних емоційних реакцій і

формуванню звички до безумовного виконання наказів незалежно від рівня

психічної напруги чи складності ситуації.

Цілеспрямованого процесу гармонізації психічних станів

військовослужбовців, спрямованих передусім на формування внутрішньої

врівноваженості, емоційної нейтральності та здатності до збереження

психофізіологічного комфорту під час виконання службових завдань. Її сутність

полягає у виробленні механізмів психологічного самозаспокоєння, уникнення

надмірних емоційних реакцій і зниженні рівня психічної напруги як засобу

підтримання стабільного функціонального стану особистості в межах військового

середовища.

Регламентованого процесу цілеспрямованого впливу на психоемоційний стан

військовослужбовців, спрямований переважно на формування стану внутрішньої

стабільності та пасивної адаптації до умов службової діяльності. Її основним

завданням виступає досягнення гармонізації внутрішнього психічного простору

військовослужбовця через зниження рівня емоційного збудження, обмеження

надмірних проявів вольових реакцій та підтримання загального психологічного

балансу у межах прийнятних нормативів поведінки.