Втомлена,

вона заснула, поклавши голову на камінь, порослий споришем.

Поклавши перо, одкинувшись на спинку стільця і схрестивши на грудях

руки, в його уяві виринали картини дитинства, а відтак студентські будні.

Парти зроблено зі старих дощок, пофарбувавши та покривши їх лаком.

Доля,

переслідуючи його в житті, скільки могла, не зуміла перетворити золота його

душі на іржу.

А

лопухи, почувши холодок, настовбурчилися, тихо зарипіли, випростовуючись, і теж

запахли – низовинням, росою, ніччю.