Якість мовлення, що найбільше залежить від особи мовця, його ерудиції, мовленнєвих умінь і навичок; мовлення здатне збуджувати увагу, викликати інтерес людей до сказаного чи написаного.

Передбачає вживання слів і словосполучень у незвичному, метафоричному значенні, що дає можливість образно, художньо відтворювати дійсність.

Відповідає ситуації спілкування, організовує мовлення відповідно до мети висловлювання.

Мовлення, у якому немає порушень лексичних, стилістичних та інших норм, тобто немає нелітературних елементів.

Таке мовлення, коли вжиті слова повністю відповідають їм мовним значенням, що усталились у мові у даний період її розвитку.

Одна з визначальних ознак культури мовлення, основний критерій – відповідність встановленим правилам і нормам.

Досягається семантично і стилістично відмінними одиницями чи однозначними одиницями, які різняться словотворчими або граматичними ознаками, тобто не повторюються.

Формується на рівні „мислення – мова – мовлення” і залежить від ступеня володіння прийомами розумової діяльності, знання законів логіки і ґрунтується на знаннях об’єктивної реальної дійсності, тобто перебуває в тісному зв’язку з точністю.