✅ The verified answer to this question is available below. Our community-reviewed solutions help you understand the material better.
Прочитайте текст, виконайте завдання до нього.
Текст 1
Зрозуміти будь-яку поведінку людини, в тому числі й злочинну, неможливо без глибокого проникнення в її психологію, без знання психологічних механізмів і мотивів соціально-психологічних явищ і процесів. У мотивах конкретизуються потреби, які і визначають спрямованість мотивів. У однієї людини не може бути незліченної кількості потреб, але багатство мотиваційної сфери проявляється в їх різноманітті та взаємодоповнюваності. Взаємодіючи між собою, вони підсилюють або послаблюють одна одну, вступають у взаємні суперечності, результатом чого може з'явитися аморальна і навіть злочинна поведінка.
Поведінка людини в цілому, в тому числі і злочинна, в основному обумовлюється не одним, а кількома мотивами, які знаходяться в складних ієрархічних відносинах. Серед них є ведучі, які і стимулюють поведінку, надають їй особистісний сенс. Так, в більшості випадків в основі розкрадань лежать не тільки корисливі мотиви, а й мотиви самоствеждення особистості в очах престижної (референтної) групи.
Потреба в самоствердженні – найважливіша потреба, стимулююча найширший спектр людської поведінки. Вона проявляється в прагненні людини утвердити себе на соціальному, соціально-психологічному та індивідуальному рівнях.
Затвердження особистості на соціальному рівні означає прагнення до завоювання соціального статусу, тобто до досягнення певного соціальнорольового положення, пов'язаного з визнанням особистості в сфері професійної або громадської діяльності. Затвердження на соціальному рівні зазвичай пов'язане із завоюванням престижу і авторитету, успішною кар'єрою, забезпеченням матеріальних благ.
Затвердження на соціально-психологічному рівні пов'язано з прагненням завоювати особистий статус, тобто домогтися визнання з боку особистісно значимого найближчого оточення на груповому рівні – сім'ї, референтної групи (друзів, приятелів, однолітків, колег по роботі та ін.). Це може бути і група, з якою людина не контактує, але в яку прагне потрапити, стати її членом. У таких випадках злочин виступає в якості способу її проникнення в подібну групу, досягнення визнання. Найбільш характерно це для підлітків, молодих людей.
Затвердження особистості на індивідуальному рівні (самоствердження) пов'язане з бажанням досягти високої самооцінки, підвищити самоповагу і рівень власної гідності. Досягається це шляхом здійснення вчинків, що дозволяють подолати психологічні вади і слабкості, і в той же час демонструють сильні сторони особистості.
Найчастіше подібне самоствердження відбувається несвідомо. Воно характерно, наприклад, для людей, які прагнуть досягти так званого престижного статусу будь-яким шляхом, в тому числі й злочинним. Недосягнення його, а тим більше його втрата означає для них життєву катастрофу.
З названих рівнів утвердження особистості саме самоствердження, цілком ймовірно, має першорядне значення, стимулюючи спрагу визнання на соціальному і соціально-психологічному рівнях. Самостверджуючись, людина відчуває себе все більш незалежною, розсовує психологічні рамки свого буття, сама стає джерелом змін в навколишньому світі, роблячи його більш безпечним для себе. Це дає їй можливість поставати в належному світлі і в очах групи, яку вона цінує, і в очах суспільства. Ці визнання, взаємно доповнюючи один одне, забезпечують індивіду внутрішній психологічний комфорт і відчуття безпеки.
Серед хабарників і розкрадачів зустрічаються особи, які прагнуть до утвердження і на соціальному, і на соціально-психологічному, і на індивідуальному рівнях. Серед злодіїв, грабіжників, розбійників, шахраїв частіше виявляються такі, що затверджуються на другому і третьому рівнях.
Нерідко вчинення корисливого злочину забезпечує особі рішення будь-яких внутрішніх проблем, крім статусних. Володіння матеріальними благами надає людині впевненість, знижує занепокоєння з приводу своєї власної неповноцінності.
Роблячи загальний висновок, хотілося б відзначити, що в поведінці людини система зовнішніх обставин переломлюється в системі внутрішніх умов. Тому не можна відокремлювати ані об'єктивні, ані суб'єктивні чинники людської життєдіяльності. У злочині проявляється єдність об'єктивних і суб'єктивних факторів. Жодна зовнішня обставина і жодна внутрішня обставина самі по собі не породжують поведінкового акту.
У психіці людини переломлюються матеріальні умови її життєдіяльності. Під матеріальними умовами слід розуміти всі ті зовнішні, соціально обумовлені обставини, в яких здійснюється формування особистості, реалізується її життєдіяльність.
Але ці обставини мають статистичний характер, вони відносяться до психіки і поведінки деякого «середнього індивіда». Конкретні особливості і вчинки цієї особистості обумовлені випадковими перетинами ряду закономірних зв'язків різного рівня.
1. Чим, як правило, визначається поведінка людини?