Хвилювалося розбуджене весняним

вітерцем жито. 

Він міцно обхопив її шию руками і згарячу поцілував у запалу щоку.

Спросоння важко розібрати, коли день бере в палкі свої обійми.

Літо краснеє минуло, і вже білий сніг

лежить на осінньому полі.