«З досвіду

Адріян знає, що такі сільські дуки – ті, хто в брєжнівську добу доп’явся туди,

де можна вкрасти: колгоспне начальство, завферми, завсклади, директори МТС, -

старовини якраз не зберігають, хапаються чимскоріше замінити її на нове, на

городське, і дочок своїх називають Ілонами й Анджелами, а не Катрями й Марійками…»