Прочитайте текст, виконайте завдання до нього.

Текст 3

При оцінці будь-якої людської діяльності зазвичай виходять з деякого ідеалу, норми. У виховній діяльності, мабуть, такої абсолютної норми не існує. Ми вчимося бути батьками, так само, як вчимося бути чоловіками і дружинами, як осягаємо секрети майстерності і професіоналізму в будь-якій справі.

Батьки складають перше суспільне середовище дитини. Особистості батьків грають суттєву роль у житті кожної людини. Не випадково, що до батьків, особливо до матері, ми подумки звертаємося у важку хвилину життя. Разом з тим почуття, що забарвлюють відносини дитини і батьків - це особливі почуття, відмінні від інших емоційних зв'язків. Специфіка почуттів, що виникають між дітьми і батьками, визначається головним чином тим, що турбота батьків необхідна для підтримки самого життя дитини. А потреба у батьківській любові - воістину є життєво важливою для маленької людської істоти. Любов кожної дитини до своїх батьків безмежна, безумовна. Причому якщо в перші роки життя любов до батьків забезпечує власне життя і безпеку, то в міру дорослішання батьківська любов все більше виконує функцію підтримки і безпеки внутрішнього, емоційного і психологічного світу людини. Батьківська любов - джерело і гарантія благополуччя людини, підтримки тілесного і душевного здоров'я.

Саме тому першим і основним завданням батьків є створення у дитини впевненості в тому, що його люблять і про нього піклуються. Ніколи, ні за яких умов у дитини не повинно виникати сумнівів у батьківській любові. Самий природний і самий необхідний з усіх обов'язків батьків – це ставлення до дитини в будь-якому віці з любов’ю та повагою.

І тим не менше створення необхідної для дитини впевненості в батьківській любові обумовлюється рядом обставин. Нерідко бувають випадки, коли діти стають дорослими та розлучаються з батьками. Розлучаються в психологічному, душевному сенсі, коли втрачаються емоційні зв'язки з найближчими людьми. Психологами доведено, що за трагедією підліткового алкоголізму і підліткової наркоманії часто стоять батьки, котрі не люблять своїх дітей.

Головна вимога до сімейного виховання - це вимога любові. Але тут дуже важливо розуміти, що необхідно не тільки любити дитину і керуватися любов'ю у своїх повсякденних турботах по догляду за нею, а також в своїх зусиллях щодо її виховання, необхідно, щоб дитина відчувала, розуміла, була упевнена, що її люблять, була наповнена цим відчуттям любові, які б складності, зіткнення і конфлікти не виникали в її відносинах з батьками або стосовно подружжя один з одним.

Тільки при впевненості дитини в батьківській любові можливе правильне формування психічного світу людини, тільки на основі любові можна виховати моральну поведінку, тільки любов здатна навчити любові.

Багато батьків вважають, що ні в якому разі не можна показувати дітям любов до них, думаючи, що коли дитина добре знає, що її люблять, це призводить до розбещеності, егоїзму. Потрібно категорично відкинути це твердження. Всі ці несприятливі особистісні риси як раз виникають при недоліку любові, коли створюється деякий емоційний дефіцит, коли дитина позбавлена міцного фундаменту незмінної батьківської прихильності. Навіювання дитині почуття, що її люблять і про неї піклуються, не залежить ані від часу, що приділяють дітям батьки, ані від того, виховується дитина вдома чи з раннього віку знаходиться в яслах і дитячому садку. Не пов'язано це і з забезпеченням матеріальних умов, з кількістю вкладених у виховання матеріальних витрат. Більше того, не завжди видима дбайливість інших батьків, численні заняття, у які включається з їх ініціативи дитина, сприяють досягненню цієї самої головної виховної мети.

Глибокий постійний психологічний контакт з дитиною - це універсальна вимога до виховання, яка в однаковій мірі може бути рекомендовано всім батькам. Контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці. Саме відчуття і переживання контакту з батьками дають дітям можливість відчути й усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу.

Основа для збереження контакту - щира зацікавленість в усьому, що відбувається в житті дитини, зацікавленість до її дитячих, нехай самих дріб'язкових і наївних проблем, бажання розуміти, бажання спостерігати за всіма змінами, які відбуваються в душі та свідомості зростаючої людини.

Цілком природно, що конкретні форми і прояви цього контакту широко варіюються, в залежності від віку та індивідуальності дитини. Але корисно задуматися і над загальними закономірностями психологічного контакту між дітьми і батьками в сім'ї.

Яке відношення між останнім абзацом і текстом в цілому?