Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

Отець Лісовський лякав гріхами й грозив карами всім без винятку, він чіпляв гріхи до всього сущого…

Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка й померла.

Пропливали широкі сірі неорані українські лани, розбиті возами, зруйновані міста і чорні вікна спалених домів.