Аж ось на балю у дідича посеред повстанців побачили військових.

Минули передмістя; показалися запорозькі січові курені, вкриті дерниною або повстю.

Не хотілось у лісі козацьку громаду з булавами, з бунчуками

збирать на пораду.

Важко зліз пан з коня, махнув челяді рукою, ледве поздоровкався з жінкою, сухо

зиркнув на Дарину, мовчки пройшов до своєї кімнати – і ні слова.

Душа летіла, як сокіл, а ноги, перемагаючи

надзвичайні труднощі, не поспішали вже, плутались у хащах.