Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець.

Материна голова затуляла сонце і його проміння іскрячись у розмаяних чорних косах творило навколо голови мерехтливий німб.

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.