Стеле м'якенько - лиш твердо спати.

Я тягнусь догори і сам собі не вірю: від зарічки знову над нашою хатою пролітають лебеді!

Не спіши язиком: квапся ділом.

Чудовий краєвид послався понад ним – стави, лисніючи у сяєві нічнім, один до одного горнулися пестливо.

Дерева розпускають сонні  віти, над ними угорі - пташиний спів.