На думку Суду, достовірно доведений стан (екологічної) необхідності, в якому перебувала Угорщина, дозволяв стверджувати, що Угорщина мала право призупинити виконання робіт за Договором, і навіть в односторонньому порядку припинити дію Договору з Чехословаччиною.

Суд дійшов висновку, що, хоча побоювання Угорщини за стан свого довкілля дійсно були її “істотним інтересом”, втім Суд не вважав, що загроза екології була “неминучою”, а призупинення робіт було “єдино можливим” засобом його захисту

Суд вважав, що Угорщина, перебуваючи в стані (екологічної) необхідності мала право своїми силами приступити до реалізації рішення найближеного до первинного проекту. Це було названо “принципом наближеного застосування”.