Старий

Арсен уже не ходив на річку але часом згадував Ласочку.

Лисиця

задріботіла передніми лапами замолотила хвостом по землі й лягла.

Арсенові

набридало дивитися на нерухомі поплавки і він часто-густо засинав.

Арсен

зігрітий сонцем куняв у човні то підводячи то опускаючи голову.

Але

самі чумаки рідко сумували ніколи не втрачали бадьорості і веселого настрою.