Джон Стюарт Мілль у свої роботі Поневолення жінок пише: "Вважається, що чоловічий загал бачить природне покликання жінок у тому, щоб бути дружинами й матерями. Я кажу: вважається, бо якщо судити по діях і по всьому сучасному устрою суспільства, то можна зробити висновок, що погляди чоловіків якраз протилежні. Здається, чоловіки думають, що оце так зване природне покликання збуджує найбільшу відразу в жіночій природі, що коли б жінкам вільно було займатися чимось іншим — коли б існували будь-які інші засоби до життя, будь-які інші хоча б позірно привабливі способи тратити свої зусилля й час, — то надто мало знайшлося б жінок, котрі погодились би на свою "природну" долю. Якщо ці погляди справді поділяє більшість чоловіків, то добре було б, коли б про це хтось сказав відверто. Мені хотілось би почути відкрито проголошену ким-небудь доктрину (в багатьох творах на цю тему вона вже й проглядає): "Суспільство потребує, щоб жінки виходили заміж і народжували дітей. Але вони не робитимуть цього, якщо їх не примушувати. Значить, їх необхідно примушувати". І все стає на свої місця — ми маємо справу з логікою рабовласників Південної Кароліни й Луїзіани: "Необхідно вирощувати бавовну й цукор. Білі люди не можуть цього робити. А негри не будуть цього робити за ті гроші, які ми погодились би їм платити. Отже, треба їх примусити".