У

Львові в Ніки завжди таке відчуття, ніби це місто їй рідне (О. Забужко).

Про це дівчині

неоднораз говорив дід, чиє обійстя їй здавалося найкрасивішим (Л. Голота).

Той маленький дім

багряним листям замело по вікна, що вже й дверей, напевно, не знайти (І.

Жиленко).

Жовтяві кола ще плавали на місці

вогняного контура, наче хтось був натиснув на очні яблука (О. Забужко).

Ми обоє раділи, як

вгору утікали вони з колиски (Г. Мазуренко).