Неподалік озвалася зозуля почута

вперше цієї весни і голос її свіжий покотився далеко-далеко.

Сонце повільно котилося у

високому небі і його жаркі промені безжально палили поруділий степ від спеки.

Із поля дорога завернула до лісу і

ми опинилися під темним склепінням високих дубів цьогоріч рясно усипаних

жолудями.

Ліс засинав окутаний

хмарами сходив молодий місяць.

Сонце вставало щодня над стайнею і

день у день погасало за густим почорнілим од старості садом.